Є величезна кількість людей, які присвятили своє життя збиранню. Святості, знань, впливу, авторитету. Вони досягли дуже великих результатів, але проблема в тому, що вони нікому не потрібні, окрім самих себе. Людина коштує рівно стільки, скільки вона витратила, а не скільки отримала. Він повинен себе витрачати, але робити це треба вміючи, почуватися не благодійником, а функцією, провідником. Тоді все буде по-справжньому, люди починають «заражатись» ідеєю. Люди заздрять чужому успіху, зокрема духовному. Це те, чого треба прагнути, і це працює!
На єврейському полі те саме. Але наше щастя в тому, що збереглися ті, у кого ми могли вчитися. Збереглася та схема, яку можна було вчепитися. Моделі, вчителі, джерела... А у Бней-Ноах цього щастя немає. Але сьогодні вони можуть користуватися тим, що є вже у нас. Їм не треба все створювати, елементів повно, але конструкцію доведеться зробити заново самим.
