Тема, про яку не говорять
На конференції Бней-Ноах в Єрусалимі я виступив з промовою. Між іншим, сказав про те, що люди мають розуміти, про Кого ми говоримо, коли говоримо про Б-га. Що саме з цього потрібно починати спілкування. Ми з цікавістю копирсаємося у доволі вторинних речах, а фундаментальні теми обходимо, природно думаючи, що всі й так розуміють, про що йде мова, але це завжди - помилка.
Такому підходу мене навчив мій учитель, р. Адін Евен-Ісраель (Штейнзальц). Він стверджував, що люди ніколи не домовляться між собою хоча б тому, що в одні й ті самі слова вкладають різні сенси або ж не вкладають зовсім нічого… Це найголовніша проблема - комунікація. І коли ми говоримо про речі важливі та інтимні (а відносини з Б-гом - це найбільш інтимна з усіх можливих сфер), вона стає просто критичною. Відсутність спільного для співрозмовників розуміння робить спілкування безплідним. Сподобатися ще можна, а ось порозумітися - ні!
Розбирайся сам
І я відчув, що ця тема цілком відповідає моєму життєвому кредо: не робити того, що все одно зробить хтось інший! А ось це замість мене не зробить ніхто, тому доведеться робити самому. При цьому я повністю усвідомлюю, що ця спроба успішною бути не може, бо тема занадто неохопна і, як я уже зазначав, доволі інтимна, адже коли людина говорить про Б-га, вона завжди говорить про свого Б-га! І це слід добряче засвоїти!
Ти сам зрозумів, що сказав?
Коли ми розмовляємо з людьми і хтось стверджує, що вірить, а хтось - що не вірить у Б-га, співрозмовники, як правило, не розуміють, про що говорять. Якщо у них запитати, в кого вони вірять, ви майже гарантовано почуєте набір гасел, лозунгів і беззмістовне бурмотіння, яке оголить інтелектуальну безпорадність. І ця ситуація не випадкова.
Про що говорити, коли говорити нема про що
Давайте почнемо з основного, а вже потім поговоримо про все інше. Б-га немає! В тому сенсі, що немає нічого того, що було б обмежено, виділено і названо Б-гом. Не існує персоніфікованого Б-га, який мав би кінцеві форми, десь закінчувався, на якого можна було б показати й сказати: «Ось це Б-г, а все інше - ні!» Б-г - це сукупність всього сущого, а коли ти так кажеш, ти, по суті, не сказав нічого. Де немає меж - говорити нема про що.
Спосіб мислення
Ми мислимо аналогіями. Таке наше мислення, не важливо, чи воно логічне чи аналітичне. Пам'ятаєте знамените твердження, що того, для чого не має слів-понять, не існує у свідомості. Тому що ми мислимо аналогіями, штампами, накопиченим досвідом і навчанням. Чим їх більше, тим ширші можливості мислення. Вони не завжди предметні й конкретні, можуть бути цілком абстрактними, але завжди міцно пов'язані з накопиченим багажем понять, і те, що поза ним, - неосягненне.
Частина та ціле
Розмова про Б-га не має смислу, оскільки можна говорити лише про Його проявлення у світі, і нічого не можна сказати про Нього самого. Адже Йому немає і не може бути аналогів! Він поза досвідом, будь-яким інтелектуальним, умоглядним, емпіричним… Він поза будь-яких форм досвіду та знання. Бо ж ми - частина тварного світу, і все, що створено, - це наслідок Його існування, й іншого досвіду у нас не може бути за визначенням. А отже, те, що перебуває поза межею світостворення, не може бути пізнаним його часткою. Іншими словами: будучи лише часткою цього світу, я не можу розмірковувати про Того, хто є його джерелом.
Суперечливе знання
Наші знання про Б-га апофатичні, тобто ми пізнаємо його через розуміння того, ким Він не є! Будь-які визначення та епітети, застосовувані до Творця, навіть позитивні твердження, є по суті своїй лише запереченням протилежного. Коли ми кажемо про Б-га, що Він живий, насправді хочемо сказати, що Він не мертвий. Тому що сказати про Нього, що Він живий, - це абсурд. Або мудрий… В якому сенсі мудрий? Розумніший за нас, чи як? І так далі.
Межа пізнання
Погано в нас із розумінням, а ще гірше - з поясненням. Однак інакше бути не може! Це і є істинна причина того, що майже ніхто з викладачів іудаїзму не говорить про Б-га. В Талмуді сформульовано так: «Межа пізнання - незнання!» Правда, це інший рівень незнання, той рівень, коли чітко розумієш, чому саме не знаєш; коли незнання міцно пов'язано з принциповою обмеженістю можливостей пізнання. Чим більше знань, тим ясніше та глибше незнання!
Ліньки думати
Є й інший тип нерозуміння: коли люди вірять від лінощів розуму! Вірять, щоб не розмірковувати про Нього, адже так простіше, а ось думати треба вміти! Це доволі затратно, це певні зусилля, і тому вони обходяться вірою. Хоча віра має починатися тільки там, де закінчуються можливості розуму, а не бажання витрачати на це час та сили!
Справжне незнання
Зрозуміло та очевидно, що за відповідного, з повною самовідданістю розмірковування чи діалогу про Б-га, ми, зрештою, вичерпуємо можливості розуму. Але це вже буде серйозним незнанням повністю зрілих людей, а не ледарів-недоучок, які компенсують свою слабкість високими словами про віру.
Б-г Авраама
Є, якщо можна так висловитися, два типи сприйняття Б-га. Є Б-г АВРААМА. «Б-г Авраама вирахуваний» - людина приходить до Нього, критично відстежуючи різноманіття світобудови, взаємозалежність усіх її складових, упорядкованість творіння. Він неминуче приходить до ідеї Сили, котра все бачить та організує, яка не дає цьому всьому перетворитися на хаос.
Оскільки я гуманітарій, то мені складно розмірковувати про другий закон термодинаміки, зростання ентропії… Напевно знайдуться розумні люди, «технарі», котрі пам'ятають такі речі. Зоставлена сама на себе, будь-яка система прагне до хаосу. Наявність у ній впорядкованості свідчить про те, що існує певна сила, що це впорядковує. Б-г як відповідь на здивування тим, як усе суще може існувати в гармонії, взаємодії і так далі? Не може ж бути так, щоб не було нічого такого, що не не дає цьому всьому перетворитися на хаотичне скупчення елементарних часток? Якась Сила, що організовує і дисциплінує світ.
Потреба в сенсі
До Нього можна добиратися ще одним способом, крім того, про який я розповів вище. Тим, про який писав мій учитель рабин А. Евен-Ісраель (Штейнзальц) у своїй приголомшливій книжці «Прості слова», в главі «Б-г»: «потребою людини в наявності сенсу існування». Щиро припустити відсутність такого дуже складно. Сприймати цей світ як сукупність випадкових процесів, без закладеної цілі, плану, смислу…
«Я не потребую цієї гіпотези»
Сама по собі ідея цілепокладання буття як на індивідуальному рівні, так і по відношенню до всього світу в цілому, - релігійна. З точки зору того, що ми називаємо «науковим мисленням», цілком припустима думка про самовільне виникнення світобудови. Пошук першопричини, що призвела до його появи, більше має відношення до сфери ідеології, ніж до наукового знання. Відстеження та опис закономірностей фізичного світу, а в цьому суть і смисл науки, не обов'язково потребують ідеї Творця.
Як Жити?
Так історично склалося, що серед моїх друзів багато науковців. І коли я при них вживаю вираз «наукове мислення», вони ледь стримують усмішку. Як сказав один з них: «Більше за все в науку вірять секретарки професорів». Однак у рамках наукового підходу цілепокладання не розглядається. А якщо немає цілі та сенсу, значить, немає Б-га! І все!..
Жити з цим доволі складно, майже неможливо. І собі це не уявляю, чесно кажучи. Я ще не зустрічав людини, яка була б послідовна в повному запереченні сенсу існування світу загалом та особистого існування зокрема.
Заведений механізм
Зверніть увагу, що про Б-га ми ще нічого не сказали. Наша тема - «Хто Той, в Кого ми віримо?» А я пишу про емоційну потребу в Б-гові, особистий досвід і творчому аналізі. Таким чином, я роблю Його, зверніть увагу, абсолютно недіючим. За такого підходу Він потрібен, як невідоме у формулі, як певний «Х».
Без сенсу неможливо жити, а те невідоме, що його дає, «Х» - це і є Б-г. Так? Світ не хаотичний, він упорядкований, а порядок не може існувати самі по собі, має бути дещо, «Х», який у хаос привносить правила, взаємозалежність елементів, гармонійність буття, має ж бути те, що це визначає! Це і є Б-г?
Заслуга Авраама
Я назвав це Б-гом Авраама, оскільки передання говорить, що праотець самостійно прийшов до Нього, міркуючи саме в такий спосіб. Але не все так просто. У чому саме значення Авраама? Адже він не сотворив монотеїзму, єдинобожжя. Адам та Ноах не були язичниками. Заслуга в тому, що він вирішив, що існування Творця передбачає не лише наявність замислу творіння, а й зобов'язує його, Авраама, знайти в ньому своє місце. Бо ж якщо такий задум існує, то є лише дві опції: відповідати йому або перешкоджати його існуванню. А ось це вже не тривіально!
Річ, як уже стало зрозуміло, не в тому, що Авраам логічно «намацав» Творця. Підхід: «Має ж бути щось! Десь там щось є!» і йому подібні - безплідний. Цей Б-г фізики та філософії не особистісний; і зовсім незрозуміло, до чого тут я і що в цьому світі залежить від мене?
Я пишу про Б-га Авраама не тому, що Він вичерпується таким підходом, а тому, що Авраам пішов далі. Самостійними роздумами та невпинним пошуком, небайдужим ставленням до буття він дійшов і до ідеї Служіння. Не використання, а Служіння як життєвої місії.
Цей шлях, шлях Авраама, мали б, по суті, повторити всі, але для цього потрібно мати неліниві мізки та всеохопне бажання розібратися. У більшості людей цього немає, вони готові повністю покладатися на будь-які ідеологічні «милиці», щоб утекти від запитань, а не шукати на них відповіді.
Богатирі, не ми
Не в тому річ, що Б-г прихований у світі, що Його неможливо виявити, але якось це зробити можна! А в тому, що якщо обмежитися такими міркуваннями та вирахуваннями, то це зніме потребу в пошуку, а не дасть відповіді, адже заспокоївши себе абстрактним Творцем, людина, як за правило, вже не ставить собі запитання: «До чого тут я?»
До мене дуже пізно дійшло розуміння величі Авраама: коли я осягнув, скільки років він жив лишень за рахунок внутрішніх сил. Б-г відкрився Аврааму, коли той був уже зовсім немолодою людиною, прожив довгі роки життя в нерозумінні його оточенням і неприйнятті його поглядів, тисячі разів отримавши докази, що він один такий ненормальний, що всі люди спокійно обходяться без всього цього! Він витратив усе своє життя на безкорисний пошук, не маючи жодних підстав припускати, що той завершиться успіхом, просто не міг інакше. Саме така людина здобула право на особисте одкровення!
А я тут до чого?
Уся наша духовна неспроможність - від лінощів душі, а не від обмежених можливостей. Є те, заради чого варто жити, і, як не парадоксально, саме ці речі займають найменше місця в нашій свідомості, в нашому житті. Ось Авраам шукав, він намагався відповісти собі на запитання: «Якщо Б-г є, то що я маю робити?» Те саме питання особистої причетності. Так, є Джерело. Так, є Сила, що все організовує. Так, є те, що за визначенням наділяє творіння сенсом. І в чому тут сенс? І до чого тут я?
Б-г одкровення
Є Б-г одкровення. Той, який заявив про Себе, надавши цим самим відповіді на ті запитання, котрі я згадав вище. Неосягненний емпірично Б-г. Не Той, якого «вираховують» від безвиході, тому що має все ж таки щось бути, бо інакше бути не може, а Той, який Сам заявив про Себе, зробив наше існування осмисленим і дав у супровід цьому дивовижний дар!
Мурашині танці
Річ у тім, що дістатися до Б-га неможливо, взаємодіяти з Ним - неможливо, й самостійно визначити, як Йому служити, - також неможливо! Все, що я, навіть теоретично, можу назбирати з власного досвіду та досвіду мені подібних, незрівнянне і незіставне з Творцем. Своїм учням я наводив приклад: «Уявіть собі мураху, яка з певних причин вирішила встановити з вами особистий контакт. І ось вона бігає навколо ваших ніг, принесла лише вам якусь личинку, найкращу, яку знайшов, гусінь якусь… Ворушить вусиками і лапками, стрибає, крутиться, робить хтозна-що, щоб привернути до себе вашу прихильну увагу. Насмілюся припустити, що шанси того, що ви нею зацікавитеся, зовсім мінімальні, а вірогідність того, що ви оціните її старання як такі, що варті реакції у відповідь, - наближається до нуля. Але ж мураха має дуже подібну з вами структуру, генотип, і взагалі ви дуже схожі, просто масштаби різні: ви - більші, вона - менша».
Пробачте за такі мої сміливі образи, але мені зрозуміло й повністю очевидно, що якби Б-г не сказав, що хоче від нас, то нав'язати Йому форми взаємодії ми не спроможні. Ну що ти можеш Йому дати зараз, окрім того, що Він дав тобі раніше?
Пов'язати себе з Б-гом
Взаємодія з Б-гом можлива лише у разі виконання вираженої Ним волі з використанням того, що Він визначив як засіб для цього, якщо Він сказав: «Ось це Я велів, тому це має значення!» Як говорить про це Талмуд: якби Він велів рубати дрова, то ми б рубали дрова з благословенням до та після, з повною самовідданістю десь на лісоповалі, і це було б релігійним актом! Тому що значення заповідей в тому, що вони виходять від Того, Хто їх дає, і є вираженням Його волі. Заповідь - це спосіб поєднати себе з Б-гом, пов'язати себе з Ним. Тому що Він заповів їй бути такою, а зовсім не тому, що вона робить так у будь-якому разі, автоматично.
Я так вирішив?
Щоразу, коли я намагаюся пояснити, в чому сенс заповіді, чому вона важлива та цінна, опираючись на власний досвід, інформацію та все, що з цим пов'язано, я опиняюся в пастці.
Заповіді мають сенс тільки тому, що сенсом їх наділив Сам Творець цього світу. Поза цим у них немає самостійної цінності й смислу. І я зараз кажу про всі заповіді - від тих, що очевидні, начебто зрозумілі, до тих, смисл яких пояснити неможливо. Неважливо
У цього є ще один важливий аспект: довільне виконання деяких дій, котрі я наділяю духовним значенням на свій розсуд, не мають такого ефекту, оскільки заповідями вони не є. Вони можуть бути показниками моїх почуттів і намірів, викликати замилування, але зв'язку із Б-гом вони не встановлюють. Це має на увазі Талмуд, пояснюючи різницю між тим, хто виконує заповідане йому, і тим, хто виконує незаповідане.
Це не Б-г філософів та логіків, а Б-г Одкровення, який сказав: «Я від вас хочу це!» Той, до кого самотужки ми б ніколи не дісталися. І це не ті способи взаємодії з Ним, які не є результатом влаштування світу, немає різниці - матеріального чи духовного, а дані з Неба як дар, як милість. Оце і є заповіді. Це Б-г, який вище усіх наших уявлень про Нього, є Джерелом і Господарем світу, а не інтегральною його частиною.
Подвиги віри
Вище я намагався пояснити, чому від Б-га нікуди не дінешся і що люди звершують істинний подвиг віри, заявляючи, що не вірять у Нього. Насправді вони просто не розуміють, про що говорять. Люди заперечують не Б-га, а той смисл, який вони вкладають у це поняття. І, природно, їм доводиться користуватися усілякими сурогатами, щоб хоч якось заповнити нав'язану такою позицією порожнечу.
А тепер про найголовніше
Це все був вступ. А тепер слід сказати найголовніше. Я вже писав про це на початку статті як тезис. Б-г - це сукупність усього і, окрім Нього, немає нічого. Твердження, що Всевишній один, слід розуміти не тільки і не стільки як заперечення наявності в Нього колег, а як твердження, що немає нічого поза Ним, нічого того, що не було б Його проявом. Це і є монотеїзм.
Б-г один
«Є світ і Той, хто його сотворив». Це дуже гарно, дуже релігійно звучить, але тоді виходить, що Він не один. Якщо є світ, значить, є Б-г і світ. Якщо є я, значить, що є я, світ… і Б-г! Твердження: «Б-г - один» значить, що наша реальність є нічим іншим як проєкцією Б-га. Світостворення, буття - проявлення Творця, в певному сенсі ми - Його внутрішній світ… Інакше кажучи: світ у Б-гові, а не Б-г у світі. Світ вичерпується Ним, а Він, Благословенний, не вичерпується світом! Всевишній применшив Себе, і це стало актом сотворення світу, який, виникнувши, не перестав бути Ним. Існування світу зумовлене Його незумовленим бажанням. І жодних інших причин цьому немає. Наш світ - це вільна самореалізація Творця.
Прошу зрозуміти вірно
Почавши ці рядки із твердження, що Б-га немає, я пішов за прикладом реббе Менделе з Коцка, який сказав своїм учням, що жити треба так, ніби Б-га немає, і коли вони заволали: «Реббе, що Ви? Хіба так можна?», відповів: «Коли до вас приходять по допомогу, що ви кажете? Терпіння! Б-г допоможе! Так ось, вважайте, що Його немає!»
Я дозволив собі це божевільне формулювання, однак хотів лише сказати, що не існує нічого того, що було б Б-гом більше, ніж щось інше. Тому що немає нічого, що не було Ним, Його проявом. Світ існує як виражене бажання Творця і поки є це бажання. У цьому велич і значення світу. Немає подій, явищ, сутностей небожественного походження - ні в духовному, ні в матеріальному, бо в усього - єдиний Початок. Немає нічого, окрім Нього, без Нього!
Ілюзорність сприйняття
А те, що будучи частиною цього явища, ми сприймаємо себе, як автономних істот, так це лише тому, що Всевишній бажав, щоб творіння прийшло до сказаного вище за своїм власним вибором, а не з примусу. І Він створив світ, в якому можна жити так, ніби Його немає.
Задля наявності волі вибору необхідна альтернатива. Щоб відносини з Б-гом стали твоєю особистою потребою, потрібно мати змогу жити без Нього, відмовитися від Нього. Тому що там, де немає альтернативи, - немає ні служіння, ні заслуг ні провини. Тільки тому, що цей світ було створено так, щоб людина могла жити в ньому без Б-га, відносини з ним мають найбільшу цінність, адже тепер це твій власний вибір, твоє переконання, це твій Б-г!
Сенс існування
Коли людина переборює свою обмеженість, коли розуміє, що всесвіт - це сукупність проявів Творця, відбувається те, для чого й було потрібне творіння. Виникають особисті відносини з власної волі, за моїм бажанням й через мою потребу в Ньому! А вона закладена в нас із самого початку; що б мені не говорив спекулятивний розум, душею ж я відчуваю, звідки я і для чого.
У кого ми віримо?
Це і є віра в Б-га, адже ти не можеш поставити експеримент, якій підтвердить твою правоту, ти не можеш вийти за межі світу, створити діючу модель Б-га. Ти нічого цього не можеш. Коли ти виходиш на такий рівень ставлення до Нього, це і є заповідана нам віра. Не безпорадне й наївне уявлення про мішанину поліцейського та доброго дідуся «яко же єси на небесах», який, якщо я погано поводжуся, - одразу потиличників надає, а якщо гарно -цукерочку. А віра в Б-га, частиною якого я є. І в цьому сенс мого існування і моя особиста цінність.
Це і є, на мою думку, короткою відповіддю на запитання із заголовку цієї статті.